О, бро, ты не представляешь, какую жирную закладку я взял на днях! Это был бутират, знаешь такой, выпорошили гранулки из этих магических пудряных пакетиков. Нуу, знаешь, типа чтобы легче было дозировать. А я говорю, ладно, давайте байтить эту штуку уже сегодня!
Что это за игры без нормальных закладок, да? Я сходил в свою доставку качественных товаров и взял с собой парочку пачек, чтобы оживить нашу ночь. Так, мы уже собрались у меня дома, и я достаю этот вареный бутират. Смотрю на ребят, и говорю: "Давайте сыграем в настольные игры, но с одним условием – никто не должен быть трезвым!"
Ты не поверишь, какие мы были кайфовые! Я открываю шабу, чтобы добавить атмосферы, а ребята уже начинают ржать в голос. Просто смех на весь дом, бро! Потом кто-то достаёт морф, так, на всякий случай, чтобы не остаться в стороне. Ой, а я чуть не забыл про таблеточки – они тоже в игру влетели. Пусть уж будет полный набор, знаешь?
Мы начали с "Чёрной пятницы" – такая игра, где нужно сливать напитки друг другу через трубочку. Но у нас был свой вариант – мы закладывали на кон кусочек бутирата и тогда ты сам понимаешь, какой тут адреналин! У всех глаза горели, смех несётся, а вокруг только запах настоящего кайфа!
А потом решили сыграть в "Правду или действие", но с нашими правилами. Если ты не хочешь выполнять задание или отвечать на вопрос, то тебе приходится принять качество вышку. Блин, это было так смешно! Некоторые уже крутились как белки на амфиках, но им было все равно – главное веселье!
Ах да, и кстати, ребята взяли с собой несколько граммиков шабы. Так что это было просто бомба! У нас уже столько эмоций, а тут ещё и самая классная наркота. Смешно, но никто даже не думал останавливаться и отдыхать. Мы шабили вечером, ночью и даже утром – только взлетающие пассажиры на этом поезде радости!
Мы зажигали до самого утра, смеялись до слез, а потом все рухнули на кровати, будто нашли самый желанный островок покоя. И как только просыпаешься, то уже готов сказать: "Бро, это был ахуительный вечер!"
Жизнь – это настольная игра, бро, и мы сами выбираем свои фишки и закладки. Но помни, главное – это накатывающий смех и безудержная радость! Всегда байтите в полную, будьте вареными и не забывайте добавлять качества в свою игру. Без этого жизнь просто не та, бро!
Але, ваще, чую, що з вами сьо я мітаться буду вайбом! Тут я вам розповім, як я зібралась і закладки поставила, живчикам! Ха-ха!
Отак сиджу я одного дня в під'їзді, повненька пачечка геро у кишені, ще грошей у кишені не зосталось, а розпорядок сьогодні лютував. Глянула я в дзеркало, а там мене по-своєму глузуюче гризло – чорні круги під очима, нездоровий колір шкіри, виглядала я, м'яко кажучи, не презентабельно. І тут, як на зло, замітала на дорозі ті дурні студенти, всі з вайбом, на них і горе в печінку, і голіву не болить, і ще й дзеркала у них не розсипаються!
Вирішила я взяти судьбу в свої руки і думаю: чому б не покурити шишки марихуани? Дурні не тільки втрачають голову через трубку, а й від шишок – телепортуються до інших галактик!
То я пішла в шукацьки закладок. Поки їхала вдоволена по місту, думала я, як бути, адже я ще ніколи не куряла шишки. Але всіму свій час, я ж не розумниця з віджетами. Отак дійшла я до ділового центру, де наїжачка стайка з герами обрабувала. Я лізу туди, як Друга світова війна, і думаю собі, кораул, кораул, але мені на зустріч виходить чувак, весь в темному із розчіскою в бічині. Виявляється, це метчик в діло. Я вінувала йому своє побажання і показую гроші. Він усміхається, я так усміхаюся, що аж гризло іскриться!
Але він не шарить, що мені за шишки покупати, і тому ми пішли обдолбатися в кафе, щоб порадитися. Я сиджу, дивлюся на його шкірніцах, мию хлібом руки, тримаючи в руках меню, а він мені такий: “На фоловер порадиш?”. Я нічого не розумію, але кажу: “Окей, давай на фоловер”. Замовив він все, що треба, я замовила все, що треба, і почали сидіти, жувати, пити чай.
Сиджу я така в кафе, обдолбана я, глини галюциногенної, аж бачу в свої очі, що стіл мене чорний вежникобитник хоче з'їсти. Кажу метчику: “Ти теж чорні вежникобитники бачиш?”. Він відмовляється, а говорить, що бачить зайців. Ха! Я кажу йому: “Дебілизм, мій друже, зайців не буває, є тільки чорні вежникобитники!”. Він мені посміхається і каже, що хоче курнути і взагалі.
Ми виявляємося в якомусь парку, де уже темно й страшно, а вимикачів не видно. Метчик виходить з рюкзаком, а я йому такий: “Що ти з рюкзаком зробив?”. А він мені: “Сам купила, сам пливи!”. Знайшовся в мене рюкзак, а в ньому шишки марихуани! Оля-ля! Як я раділа, що скінчилось мучення. Ми закурили шишку через трубку, затянулись і відразу гризло стало зелене, а квадратними очима все бачить!
Сиджу в кущах, а переді мною гігантський гризло. Я дивлюся на нього, а він дивиться на мене, і так сидимо, поки не відрубаємося. Вайб нас був рожевий, одно слово, ну-ну.
Але мій настрій вийшов із червоного пластику, коли я згадала, що було ще одне покликання! Мені треба було зібрати стекловату, щоб зробити сахарну вату. Бо навіщо купувати, коли можна самому зробити, вірно? А от де її брати, не знала я, бо в магазинах такого нема. Тут метчик мені каже, що знає, як зібрати стекловату з вікон. Хлопець хоч і метчик, але цікава в нього інформація. Взяли ми купу пляшечок, рукавички резинові, і почали зібирати стекловату. Ми обходили будинки, якась тітка перед прибиранням уподобала викидати вікна разом з будинком. А ми там, сімранізуючі, заростені віконами, які їм зрішта були в дошку по вуха!
Після героїну-шампанського, авантюр зі стекловатою, я так обдолбана була, що відрубаюся одразу, як зирну в ліжко. Але перед сном я згадую себе сумна, що шишок стало не залишилося, але сахарну вату я зробила! І нажаль, якась половинка ліжка мене насвистує і каже: “Та й зробила б ти щось корисне, замість цього дурниць!”. Взагалі історія, історія...